Питання-Відповідь

​Робота за сумісництвом, які особливості в умовах воєнного стану?

  Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

 Згідно зі ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці», сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.

 Зверніть увагу, що особа не може виконувати свої трудові обов’язки в одні й ті ж години за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.

 Сумісництво ділиться на:

 1. Зовнішнє сумісництво. Працівник у вільний час від роботи за основним місцем працевлаштування виконує за трудовим договором іншу роботу на іншому підприємстві, в установі, організації чи у приватного підприємця.

 2. Внутрішнє сумісництво. Працівник також у вільний від основної роботи час виконує за трудовим договором іншу роботу на тому ж підприємстві. Сумісництво може бути і часто буває за однаковими посадами.

 Кількість договорів за сумісництвом у одного працівника не обмежене. Але обмеження можуть бути передбачені колективним чи трудовим договором (КД/ТД).

 Оскільки сумісництво здійснюється за трудовим договором, при прийомі на робоче місце укладається самостійний ТД на кожному з підприємств чи на кожній з посад при внутрішньому сумісництві шляхом видання наказу власника стосовно зарахування працівника на посаду (ч.3 ст.24 КЗпП).

 Зовнішній сумісник при працевлаштуванні має надати працедавцю всі документи, необхідні для оформлення на роботу, крім трудової книжки, бо на таких осіб вона ведеться за основним робочим місцем. Запис у трудову книжку про роботу за сумісництвом робиться за бажанням працівника.

 У наказі щодо прийому на посаду зазначається, що робітник приймається за сумісництвом, а також визначається режим трудового часу (неповний день чи тиждень).

 Сумісник користується всіма трудовими правами (відпустки, соціальне страхування, охорона праці тощо).

 Оплата праці сумісників передбачає сплату зарплатні за фактично виконану роботу (ст.102-1 КЗпП).

 Останнім часом обмеження, що існували в різноманітних положеннях щодо тривалості роботи сумісників, скасовані. Тепер сумісник може працювати повний робочий день, головне, щоб час роботи за сумісництвом не пересікався з часом за основним місцем роботи.

 Також тепер період відпустки за сумісництвом може не збігатися з періодом відпустки за основним місцем роботи. Наразі дозволено за одним місцем роботи працювати, а за іншим — піти у відпустку. Раніше відпустки повинні були використовуватися одночасно.

 Також наразі категорії працівників, які трудяться у шкідливих умовах праці, можуть працювати за сумісництвом.

 Облік відпрацьованого трудового часу за сумісництвом йде окремо від обліку відпрацьованого часу за головною посадою.

 Звільнення сумісника відбувається на підставах, передбачених у законодавстві.

 При звільненні сумісник отримує відшкодування за невикористані дні відпустки, а робітники, в котрих є діти, ще й компенсацію за додаткову відпустку.

Суміщення і сумісництво

 Дуже часто ці два поняття плутають. Сумісництво — це виконання трудових зобов’язань у вільний від основної роботи час за ТД на іншому чи на тому ж підприємстві. А суміщення — це здійснення робітником в основний робочий час додаткових завдань за іншою посадою або спеціальністю на тому ж самому виробництві. За сумісництво працівник отримує заробітну плату, за суміщення — доплату до основної заробітної плати.

Робота за сумісництвом у воєнний час

 Зовнішній сумісник може бути прийнятий до роботи, коли за його основним робочим місцем йому оформлено простій чи він перебуває у відпустці під час дії ВС, чи дію його ТД призупинено відповідно до ст. 13 ЗУ №2136-ІХ від 15.03.22, оскільки при цьому дія ТД такого робітника не припиняється.

  Якщо робітник працює за сумісництвом, а через ведення бойових дій він звільнився з головного робочого місця за згодою двох сторін, то статус працівника змінюється за згодою сторін з сумісника на постійного (основного) працівника.

 Практика показує, що в ході бойових дій працівник, який є тимчасово переміщеною особою (ТПО), втрачає можливість зв’язатися зі своїм підприємством, для офіційного звільнення, щоб працевлаштуватися на постійну роботу в іншому місці. В цьому випадку ТПО, яка не мала можливості припинити трудовий договір відповідно до пункту 1 ст. 36, статей 38, 39 КЗпП у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та подальшого працевлаштування має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору (абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону).